Окт 082019
 

23.04.2005. ОСІНЬ НА ВЕСНІ

Настала осінь на весні,
За 50 давно мені .
Журюся, посміхаючись
на вибрики природи.

О’ГЕНРІ НА ЗГАДКУ.

В плюща останній лист тремтить,
Як відірветься — полетить.
Пора й мені збиратися в дорогу.

У ЩАСТЯ ЛЮДСЬКОГО, ДВА РІВНИХ Є КРИЛА…

Як для польоту птах,
для щастя створена людина.
У неї два крила – робота і родина

З ДОСВІДУ САДІВНИКА.

Як ти троянду не плекай,
А прийде час — шипшиной стане.

СЕНТИМЕНТАЛЬНИЙ ВАЛЬС

В сусіда вишня молода,
старенька груша в мене на подвір’ї.
Трусити нічого, та вспомини солодкі.

ШУКАЙТЕ ТРЕТЬОГО

“Не рви сорочку!”- чути крик.
То голий голого дере.
Кацап з хохлом – брати на вік.
Таке ось браття – резюме!

СИНОНІМІЧНІ АНТИПОДИ

Набридлий “спор” –“чем” мова гірше “языка”.
“Упорный” страйк – тривала “забастовка”.
Знайшли «утопленников» двух,
не розчепили бідолахи рук.

ХОТІЛОСЬ БИ ПОМИЛИТИСЯ

Нам доля крикнула: — “Шикуйсь!”
“На перший-другий розрахуйсь!”
Невже шизофренія – подарунок Божий?

ЯК БИ НЕ АВТОРИТЕТИ

“На воду, що занурена у тіло, виштовхувальна діє сила…”
Всміхнеться фізик, скаже: — “Закон перекрутили!”
Як добре, що струмок, крім себе нікого не чує!

NO COMMENTS !

Народна мудрість так вважа: — “Даремно ворога буханкою лякати!”
А Він сказав: “Хто в тебе каменем, а ти у нього хлібом!”
Один за всіх і правда проти сили.

ВІРШ ЦЕ — МАЛЮНОК, ВІДТВОРЕНИЙ ІНШИМИ ЗАСОБАМИ.

Мордовія. Саранськ. 75-й рік.
На виставці аматорських картин, моя гуаш на білому папері.
Сюжет простий – кіт, кішка, між ними скло вікна.
А далі двір, на дворі сніг, старенька хата очеретом вкрита.
На небі повний місяць сяє, блакитні довгі тіні, тиша.
Короткий підпис у низу – ім’я того, що сяє у горі.
Із книги відгуків запам’ятались два:
“Художник знает жизнь!” та “Профи Левитан, здесь точно отдыхает!”
Куди малюнок мій подівся я не знаю. Я копію його створив віршами.

ЛАСКОВОЕ СЛОВО И КОШКЕ ПРИЯТНО!

Кавказька вівчарка, кажуть — лютий звір.
А з нами здолала три перевали.
Замість харчів, їй наша ласка була.
Ми далі в Сухумі, вона ж до отари назад повернула.

НЕ ПЕРЕЇДАЙТЕ В ДИТИНСТВІ!.

Любив в дитинстві стрибати, не тільки в довжину,
а і з гори – з сараю, з дерева.
Як виріс стрибав з парашютом.
Тепер бува, й калюжку перестрибнути не можу.

АКСІОМА.

Ми — люди, як і птахи
Всі можемо літати!
Доведено мною у ві сні.

ЯК ЩО ТИ НЕ БОНАПАРТ

Казав Наполеон, що головне це встрягнути у битву.
Як швидко кіт на дерево вилазить,
не може безпорадний потім злізти.

“WAS”? Not — “TO BE”!

Виставу нам циганка за гроші перескаже,
Акторами БУЛИ ми всі у тій виставі.
Наплутав мабуть Білл з відмінками й часами!

ВО ВРЕМЯ ОНО…

Як народився я, батьки мене хрестили.
За це їм дякую, бо мужність проявили.
2 роки Йосипу ще залишалось жити.

СУРЖИК, МОЯ ТИ ЄДИНАЯ ВТІХА!

Культурні злаки – жито і пшениця,
бояться усього, морозу й зливи.
А дикий суржик -“колоситься”!.

О ПАРКІНСОНЕ, ТИ БУВ ПРАВИЙ!

Exel для бюрократа,
що для шпигуна базіка.
Ну як йому без нього знати,
скільки ж ніг у стоноги?

ПЛАЧЬ, “ДЕВЧОНКА”!

72-й рік. Десь під Чугуєвим
Йде огляд строєвої пісні.
Наш взвод співа “Не плачь девчонка!”,
А інший раптом – “Yellow Submarine”!
Як соромно було нам потім,
коли “дєвчьонка” наша
«раптом» перемогу здобула!

ВІДПОВІДЬ ТУРИСТИЧНОМУ АГЕНТУ.

Ростов-на-Дону? Ніколи не був,
Stratford — on — Avon? Навряд коли буду,
Покрова на Нерлі? Щодня думками там.
А більше нічого й не треба!

СВІДОМИМИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ!

По-чесному в дитинстві грали ми:
Сьогодні “руський”-я, а “німець”- ти.
Все завтра буде навпаки.
Та якось хлопчик, що приїхав із Москви,
свідомість пробудив в мені:
“ Живешь на Украине? Значит- украинец ты!”

ЖІНОЧА АККУРАТНІСТЬ

Моя дружина – лікар,
Мій перший “вірш” почувши,
в історії хвороби записала: “ШИЗА?”
і “віршики” мої туди підшила.

УСІМ, ХТО Б’ЄТЬСЯ ЗА ДВОМОВНІСТЬ.

Що краще? ”МАЯЧНЯ” чи “БРЕД”?
А відповідь проста.
Хто бачить знак “Роздвоєння дороги”
Не стане рухатись вперед.

ПІСТ БЕЗ МОЛИТВИ ЦЕ — ДІЄТА.

В попа питає “перший керівник”:
-Що можна їсти в піст, а чого не можна?
-Та їж ти все, тільки людей не “їж” !

ЩО НАС ОБ’ЄДНУЄ? НАРОДЖЕНІ 23(22 за ст.ст) КВІТНЯ

Шекспір і Ленін, я і Сервантес.
Я довго думав:“Що спільного між нами?”
Є в квітні день — на світ з’явились я і вождь,
залишити цей світ письменникам судилось.

МОЄ, ТВОЄ, НАШЕ…

Моя Москва…була, А зараз “чиста” ваша.
Ваш Київ був, тепер “конкретно” мій.
у мене в голові метелики радіють
метаморфозі цій.

НЕ ТІЛЬКИ ЛІКАРІ ХОВАЮТЬ СВІЙ БРАК У ЗЕМЛЮ.

70-й рік. Херсонщина, Залізний Порт.
Загін студентів будував там санаторій.
З похмілля, мабуть, землемір
зробив фундамента розмітку,
тай переплутав з Сходом Схід .
Ми вбухали бетону тон із 20 в землю.
Зі сміхом потім ми бульдозера шукали.
Таки знайшли. Ми молоді тоді були.

НЕ СІЛО – НЕ ВПАЛО.

Муллен Руж,
Рожевий Млин.
Ну й що із нього витікає?

ТРИМАТИСЬ? НЕМА ЗА ЩО!

Час – незмінний,
хоч він і плине, і біжить!
Адже між плином й бігом –
Тільки мить!

ДЕНЬ БУРЖУЯ.

Куй, плюй, жуй!
Сплін, “блин”, тлін!

ХТО БІЛЬШИЙ ЗРАДНИК?

Хто більший зрадник?
Із Каріот Іуда, що зрадив раз?
Чи ми, що зраджуєм щодня?
А потім молимо – “Прости, Ісусе нас!”

ЗАПІЗНЕННЯ, ЯКОГО НЕ БУДЕ.

Коли із часом ми втомимось від часу,
комусь “Прости!” – як встигнем скажем,
Та й підем до Того, Хто поза часом!

І МОТЛОХ БУВАЄ КОРИСНИМ!

Пам’ять моя вщент
заповнена фактів уламками,
наче пояс шахіда болтами і гайками!

НЕСЕНІТНИЦЯ

Багатий ти безмежно,
якщо безмежно вільний,
або безмежно бідній.

ПРИЙДУТЬ І БУДУТЬ ПРОМОВЛЯТИ…

Два місяця бачив у небі.
Був перший на півдні, а другий — на півночі!
Очі у захваті, розум — здивований.
А серце у спокої.
Ніякого дива, звичайний ефект оптичної фізики.

ВЕСЕННИЙ МОТИВ

Усевшись на ЛЭП, ворон токует,
Однако весна!
В одиночку гнезда не построить.

АНТИНАРЦИС

Хоча і спритний я, та все ж я не встигаю
поцілувати відзеркалення твоє в струмку.
Струмок спритніш за мене.

***

Загубить путь свою у сутінках струмок,
і там його ніхто вже не почує.

ВАГАННЯ

Що краще — бути дурнем серед блазнів,
чи виглядати блазнем серед дурнів?

ЕПІ НА ЗГАДКУ

Перехожий, не зупиняйся тут!
Ще встигнеш й ти належатись, мабуть!

РАЗ, РАЗ, РАЗ…!

Прийшли й тихенько гомонять
за спиною 2 янголи у мене.
До 20-ти я намагаюсь рахувать.
Та все даремно.

ПРОТЕ…

Що доля в старості нам тихо прошепоче
Про те у юності кохання гучно прокричить.

Привет, графомания!
Привет, графомания!
Привет, графомания!

0

Автор публикации

не в сети 6 дней

a4_admin

0
Администратор сайта
Комментарии: 0Публикации: 33Регистрация: 16-02-2019

 Leave a Reply

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

(required)

(required)

Show Buttons
Hide Buttons