Мар 052019
 

Звернення до читачів.

     

               Пропоную, спільно з відвідувачами сайту SynGraf, створити “роман століття”.
Події цього роману розгортаються в невеличкому містечку. Герої  — цілком вигадані особи, але діють вони на тлі реальних історичних подій. Рамки роману не обмежуються тільки ХХ століттям. Містика і фантастика в романі використовуються для описання подій минулих і майбутніх століть.

        Сподіваюсь, в ідеї спільного написання роману, знайдуться прихильники, вони і стануть співавторами роману. Ми будемо разом склеювати і відшліфовувати різномнітні сюжети, поки не створимо шедевр на кшталт роману Євгена Сазонова “Бурхливий потік”.

        Отож, для затравки викладаю розрізнені уривки глав роману. Критика і цікаві сюжети вітаються. Майданчиком для обговорення буде група “Василіса премудра .

 


 

 

ЗМІСТ

Глава 1. Василіса Премудра.
Глава 2.
Глава 3.
Глава 4.
Глава 5.
Глава 6.
Глава 7.
Глава 8.
Глава 9.

Глава 10.

………………………………………

Глава 99


ВАСИЛІСА ПРЕМУДРА

        “Чоловік має бути трохи краще за мавпу. Зовнішньо, я маю на увазі”, — так сказала майбутня Василева теща, мати його майбутної дружині — Олени. І це остаточно вирішило подальшу долю Василя на найближчі 100 років після одруження. Не те щоб Василь був страшний на вигляд, ні. Ну мав трохи задовгий ніс та трохи похиле чоло. І треба було зовсім бути сліпим, щоб не помітити очі-волошки, що квітуть під тим схилом чола, накритого спілим житом волосся. І де ви бачили мавпу з волошковими очима і житом на голові? І жінкою, і тещею Василь був задоволений. Жінка була симпатична і розумна, теща – мудра. Тещина мудрість полягала у тому, що вона ніколи не втручалася в сімейні справи своїх дочок і синів, ніколи не набридала порадамя своїм зяттям і невісткам, і взагалі старалася не потрапляти зайвий раз їм на очі. Була вона вже багато років удовою. Дочки й сини вже мали свої родини і жили в місті. Чи була тещина мудрість від природи, чи може була надбаною – важко сказати. Одже, коли Василь «пішов у прийми», він потрапив в ідеальне середовище, тому що по-перше — жінка – і симпатична і розумна, по-друге — теща – мудра, по-третє — «прийми» – це краще ніж «общага». В «общагах» Василь нажився досхочу, спочатку коли навчався в технікумі, а потім, коли став працювати на заводі.
Пам’ять Василь мав чудову, в тому розумінні, що вона в нього була по “саме нікуди” заповненена різними “корисними копалинами” і хоча сам Василь завжди полюбляв у всьому порядок, пам’ять в нього була завжди не причесаною, тобто там завжди був гармидер! Якщо треба було щось запам’ятати нове, пам’ять повинна була назавжди позбутися якоїсь, раніше надбаної “копалини”, аби звільнити місце для нової. Ось чому для Василька в школі було мукою вчити вірші. Якось вчителька російської літератури дала завдання вивчити уривок з “Євгенія Онєгіна” – на вибір листи Тетяни і Онєгіна. Василько прийшовши додому, насамперед підрахував кількість рядків у цих листах. Наступного дня, коли вчителька визвала його до дошки, він жваво почав –

Я вам пишу, чего же боле?
Что я могу еще сказать?
Теперь я знаю, в вашей воле
Меня презреньем наказать!

Від реготу, що здійнявся після перших безсмертних рядків Пушкіна, майже було шибки не повилітали! Коли Василько дочитав Тетяниного листа до кінця, вчителька, ледве заспокоїла клас, а потім спитала – почему, ты Вася, выучил письмоТатьяны, ведь ты же – парень? А потому, что письмо Татьяны короче! – відповів Василько. Ты, не Вася, ты — Василиса Премудрая, — раптом сказала вчителька. Відтоді за Васею й закріпилося псевдо – Василіса Премудра.

        Василь майже не мав поганих звичок, тобто він не палив цигарок, не зловживав спиртними напоями, до чужих жінок був байдужий. Василь відчував запах тютюну в кімнаті, навіть коли останній раз там палили рік тому. Сп’яніння в нього відбувалося дуже швидко – від першої ж склянки горілки. Наступного дня в нього завжди боліла голова і якщо іншим для “лікування” досить було випити ще трохи, Василь не міг навіть дивитись на оковиту. В жіночій компанії він нудився, і всі спроби розговорити його, закінчувалися там де й починалися – “яка сьогодні чудова (погана) погода, як сьогодні тепло (холодно). Тобто його можна було залишати наодинці з пляшкою горілки або жінкою, або з обома відразу на день, тиждень, і навіть на рік, і бути впевненим, що нічого не буде відкорковане. Єдиною його вадою була пристрасть до рибальства. Якби Василь мав ворогів, що само по собі неймовірно, то зміг би їх полюбити тільки за одне, за пристрасть до рибальства. Ця єдина, але “згубна” пристрасть була в нього від діда. Чому саме- ця, одному Богові відомо, адже батьків батько — дід Савка і палив цигарки, і пив оковиту, і до жінок був дуже-дуже…А от Василів батько до рибальства був байдужий. Ось такі – вибрики генетики, або як любив говорити дід – “ось такі — пироги з кошенятами!”.

        Василеве дитинство пройшло біля і на річці.  Спочатку, коли Василькові було років п’ять, батько навчив його плавати “по-собачому”, а продовжили навчання доросліші хлопці, це ті, яким було вже років 10 – 12. Вчили всіх однаково – кидали “учнів” на прудковід. Хочеш жити – пливи! Ось такий був стимул. Був ще один стимул- кожний, хто міг плавати, міг грати в “Сома” і стрибати з верби в річку “на глибину”. Гра в “сома” – на скільки проста, на стільки ж і виснажлива гра. “Сом” повинен під водою, або над водою спіймати когось з гравців, після чого, спійманий сам ставав “сомом” і так до повної виснаги всіх учасників гри.

0

Автор публикации

не в сети 6 месяцев

3-Rota-2

0
Комментарии: 0Публикации: 4Регистрация: 05-03-2019

 Leave a Reply

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

(required)

(required)

Show Buttons
Hide Buttons